Скандал с выносом «языкового гроба» к Запорожскому университету: подробности
30 августа на торжественную церемонию у Запорожского Национального университета принесли гроб с Конституцией Украины внутри. Акцию организовали четверо третьекурсников факультета журналистики. По словам одного из организаторов действа, причиной для возмущения послужило угнетение русского языка во время учебного процесса и вовлечение руководства факультета в политику на стороне украинских властей. В свою очередь, декан факультета журналистики ЗНУ вероятность подобно со стороны преподавателей допускает, но наличие политики в учебном процессе отвергает.
Ответы на русском не принимаются
Один из организаторов акции c «языковым гробом» – Александр Богданович – согласился пообщаться с «Гвоздями». Ранее он разместил сообщение на своем аккаунте в «Инстаграм»:
Во время онлайн-общения выяснилось, что Александру – 21 год, его родители – «наемные работники малого и среднего бизнеса».
Дальше он рассказал, что преподаватели во время учебных пар не принимали его ответы на русском языке. Назвал две фамилии практиковавших подобное преподавателей: Галина Микитів (предмет – «Лингвистические основы социальной коммуникации») и Алла Тернова («Телепроизводство и студийный практикум»).
Что касается неких политических мероприятий с участием студентов, то их, по словам Александра Богдановича, организовывали декан факультета журналистики ЗНУ Виктор Костюк и его зам Наталья Тяпкина.
От дальнейшего общения Александр временно отказался – он со своими «соратниками по делу» прибыл в деканат для выяснения всех обстоятельств произошедшего.
Однако за десять минут до этого в кабинет декана факультета журналистики ЗНУ прибыли «Гвозди». Декан Виктор Костюк любезно согласился принять журналиста в своем кабинете.
Далее публикуем расшифровку беседы с небольшими сокращениями.
Военный поет против журналиста-расследователя
– Как вы прокомментируете заявления студентов, что их ответы по-русски не принимались преподавателями?
– В крайньому випадку я вам скажу так. Я дію відповідно до законодавства. Навчання в Україні здійснюється державною мовою. Я вам зараз покажу (оборачивается к монитору компьютера), є стандарти зі спеціальності «Журналістика». Ось, дивіться. Відповідно до цих стандартів, я і мої колеги повинні сформувати у них (студентів) практичні вміння «вільно спілкуватись з професійних питань – включаючи усну, письмову чи електронну комунікацію українською мовою». І таке ж саме – іноземною мовою. Російська мова ні до української, ні до іноземної не підходить.
– Перепрошую, а які ще мови не входять в іноземні, окрім російської?
– До іноземних мов входять англійська, німецька, французська, іспанська. Російська не іде туди, (вона) йде в філологію. Якщо навіть взяти класифікатор професій, то (згідно йому) «іноземна мова» – це саме оті мови. (…) От раніше було ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання – ред.) з іноземної мови та з російської мови (…) Я боюся, що я вам щось не так пояснив, та це (російська) мова не є іноземною. (…)
Якщо чесно, я не очікував, що таке (мовне) питання може виникнути на нашому факультеті. При всьому тому, що я скрізь українськомовний, для мене не проблема, щоб говорили зі мною російською мовою – я не вважаю це якоюсь перестрогою. Якщо вони (студенти з акції – ред.) говорять, що були (помічені в подібному) викладачі – не знаю. Можливо. Але я про це не знав.
– А як щодо запрошення політиків (на пари)? Про це також хлопці говорили.
– Політиків у нас на факультеті не було.
– Кажуть, що ви запрошували особисто зі своїм заступником.
– Ні, ні. Це не політики, це… Яка історія. В березні… чи в квітні (цього року) до мене приходить чоловік… (згадує) Я зараз просто не готовий прізвище назвати, у мене десь є його і календар… І каже: «Я зараз презентую книжку в обласній бібліотеці, і хотів би презентувати у вас. Я до вас прийду завтра чи післязавтра». Я «прогуглюю» його прізвище – виявляється, це людина з науковим ступенем, викладач української академії Збройних сил, яка у Львові… Не пам’ятаю назви. Він дійсно поет, він автор віршів, які покладено на музику. І навіть у львівскій опері був творчий вечір… Ця людина мене зацікавила.
Я беру (зустріч) у свою дисципліну. Студентам кажу: «У нас буде пара. Це «Теорія і методика журналістської творчості», тема «Збирання інформації в журналістиці». Їм (студентам) було дане завдання, що перед вами виступить людина. Ми з ним обумовили коло питань. Це було «Журналістика і література»… Ну, це не як прес-конференція була.
– (Майбутні) журналісти потім вивчали інформацію, що він викладав, і аналізували її? Чи навіщо все це було?
– Ні, я їм не казав (подібного). Я сказав: «Можете поспілкуватися» (…) Тому що журналісту треба навчитися спілкуватися з іншою людиною… Він (лектор) прийшов. І єдине, що було… Це (зустріч з поетом-лектором) було десь через тиждень-два після того, як Денис Бігус оприлюднив свій «Оборонпром» (мається на увазі розслідування пана Бігуса про розкрадання в державному «Укроборонпромі» зі сторони поплічників президента Петра Порошенка – ред.). І якось він (виступаючий) плавно перейшов на цей «Оборонпром» і вивів на екран фотографію із соцмереж, де негативний відгук був про цього ж таки Бігуса. Оце їх (студентів) збунтувало, вони побачили там агітацію.
– А ви самі вважаєте це коректним?
– Справа в тому, що я, сидячи за задньою партою, не побачив цього, мені потім студенти сказали. Потім оцей Сашко (Олександр Богданович – ред.) встає і каже: «Ви що, (агітації) не бачили?». «Ні, не бачив», – відповідаю (…) І пропоную ставити запитання. То Сашко психонув, встав і пішов.
Потім вони («мовні активісти») приходили до мене з пропозицією запросити (на факультет) Алєсю Мєдвєдєву, це блогерша із (сайту) Страна.ua. Я сказав «ні», там антиукраїнський характер (творчості) (…)
Але після цього (…) не було ніколи конфліктів. Він (Олександр) за два тижні до всього цього прийшов за довідкою – він один з матір’ю живе… А насправді він…
– Александр – он хороший студент?
– Є невстигання.
И все-таки не без Шария…
У выхода из деканата меня встретили четверо «бунтарей». Увы, мама одного из них выступила против моего присутствия во время будущего разговора. Однако по его завершению Александр заверил, что давления со стороны администрации вуза или властей на него или его соратников оказано не было: «С нами пытаются максимально лояльно говорить, потому что знают, что любое неправильно сказанное слово тут же получит широкую огласку».
Александр утверждает, что его акция не была организована известным блоггером-русофилом Анатолием Шарием. Тем не менее, в его аккаунте в соцсетях присутствует несколько фотографий с красными шариками (символ упомянутого блоггера), а также изображения его самого.
Так что, пусть и не напрямую, но без идей господина Шария и в истории с запорожским гробоносительством не обошлось.
(заглавное фото сайта “Забор”)